ЛАТИФУ́НДІЯ

ЛАТИФУ́НДІЯ, ї, ж. У стародавньому Римі — великий приватний маєток, де використовувалась праця рабів. В Італії і Сіцілії були великі маєтки римських рабовласників, які називались латифундіями (Іст. стар. світу, 1957, 160); // Велике приватне земельне володіння. Стала Брацлавщина країною великих латифундій, де кожен магнат володів мало не цілим повітом (Тулуб, Людолови, І, 1957, 273). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 454.