ЛАСТІВ’Я́НИЙ

ЛАСТІВ’Я́НИЙ, а, е. Те саме, що ла́стівчин. Була вона така ж висока і струнка, як і Платон Платонович, з бровами, схожими на ластів’яні крила (Донч., Дочка, 1950, 43); * Образно. Ластів’яний твій щебет, білянко, вітер дужий розвіяв, розніс… (Рудь, Дон. зорі, 1958, 13). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 452.