ЛА́ВРИК

ЛА́ВРИК, а, ч., діал. Равлик. З намулу на дні [струмка] визирала черепашка, мабуть, лісового лаврика (Донч., IV, 1957, 40). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 430.