БЕЗДА́РНО

БЕЗДА́РНО. Присл. до безда́рний. Сценка [зустрічі], треба сказати, бездарно театралізована (Літ. газ., 15. XIІ 1954, 4). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 125.