ЛІСО́К

ЛІСО́К, ска́, ч. Зменш.-пестл. до ліс 1. Вдалині повитий туманом дрімав лісок (Горд., II, 1959, 174); Достав Панас сокиру та брусок, Налагодивсь — і полягли дерева… Пропав лісок Знічев’я! (Гл., Вибр., 1951, 73); — Чоловіче,.. а в кого то ви березовий лісок купили? (Фр., І, 1955, 373). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 525.