БЕЗГРІ́ШНІСТЬ
БЕЗГРІ́ШНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до безгрі́шний1. Ліні раз у раз стає соромно за батька, її дратує ота його впевненість у власній безгрішності (Гончар, Тронка, 1963, 147).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 124.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
БЕЗГРІ́ШНИЙ1 →← БЕЗГРІХО́ВНИЙ