КУРОПА́ТВА

КУРОПА́ТВА, и, ж., діал. Куріпка (у 1 знач.). — Глянь-но на куропатву, що по ямках та щілинах тулиться (Крим., Вибр., 1965, 108). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 412.