КУВА́КАТИ

КУВА́КАТИ, аю, аєш, недок., розм., рідко. Плакати, кричати (про немовля). Хлоп’ятко Простягає рученятка Та кувака істихенька (Манж., Тв., 1955, 170). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 382.