КУ́НШТИК

КУ́НШТИК, а, ч., заст. Зменш.-пестл. до куншт. І книжечок з кунштиками В Ромні накупила [княгиня].., І азбуку по кунштиках Заходилась вчити (Шевч., II, 1953, 12); Він їй кунштики для заполочі, для вишивання малює (Ільч., Серце жде, 1939, 52). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 400.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

КУ́НШТЮК →← КУНШТ

T: 46