КРО́ВНИЙ

КРО́ВНИЙ, а, е. 1. Який має спільних предків; рідний за кров’ю. Як це буває в хорошій сім’ї, яка.. не забуває, що вона — кровна рідня,— стан гострої неприязні [між братами] існував недовго (Тют., Вир, 1964, 227); // Який грунтується на походженні від спільних предків. Кровна спорідненість. 2. перен. Який грунтується на духовній близькості, спільності інтересів; міцний, нерозривний. Народність їх [Пушкіна, Шевченка, Міпкевича] полягає у кровному зв’язку з народом (Рильський, III, 1956, 71); Кровна дружба. 3. перен. Який глибоко хвилює когось, безпосередньо стосується кого-небудь; близький (у 5 знач.). З якою пристрастю він сперечався Про діло кровне — про літературу! (Рильський, II, 1960, 326); Побудова нового, комуністичного суспільства стала рідною, кровною справою всього радянського народу (Ком. Укр., 3, 1962, 3); Кровні інтереси. 4. Корінний, природний; з діда-прадіда. Максим Бортняк, кровний хлібороб.., встає до роботи вдосвіта (Бабляк, Літопис.., 1961, 3). 5. Породистий, чистокровний (про тварин). На Вавілова його [Лобанова] поява впливає, як удар батога на кровного скакуна (Собко, Любов, 1935, 23). ◊ Кро́вна обра́за — глибока образа; Кро́вна по́мста — те саме, що Крива́ва по́мста (див. крива́вий). Члени роду доти переслідували напасника, поки його не вбивали. В цьому полягав обов’язок кровної помсти (Іст. СРСР, І, 1956, 5); Кро́вний во́рог — лютий, непримиренний ворог. [Сербин:] Чи мені не було своїх дівчат, що я полюбив тебе — ..сестру свого кровного ворога? (Вас., III, 1960, 34). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 361.