БЕЗБА́РВНІСТЬ

БЕЗБА́РВНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до безба́рвний. Це був час страшної безбарвності, час моторошної сірості, коли закониться день після нічної тиші (Ю. Янов., І, 1954, 291); — Звичайно, — рівним голосом відповів Малахов, і саме ця рівність і безбарвність голосу насторожила старого Зуба (Собко, Справа.., 1959, 28). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 119.