КРИ́ВДЖЕННЯ
КРИ́ВДЖЕННЯ, я, с. Дія за знач. кри́вдити. Чуючи себе безсильною запобігти кривдженню селян (се било 1849 року), небагато звертала [влада] уваги й на те, коли селяни потурбували свойого кривдника (Фр., VIII, 1952, 383).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 339.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
КРИ́ВДИТИ →← КРИ́ВДЖЕНИЙ