КРАСНЕ́НЬКО
КРАСНЕ́НЬКО, присл., нар.-поет. Підсил. до кра́сно. Так миленько та красне нько в нашій полонині (Коломийки, 1969, 47); Дякую красненько за ласку; // Досить. Виплакавшись красненько, всмак, Хима потроху розбирає, про що читає батюшка (Коцюб., І, 1955, 88).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 327.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
КРА́СНИЙ →← КРА́СКА