КРАМАРЕ́НКО

КРАМАРЕ́НКО, а, ч., заст. Син крамаря. — Мені [шляхтичеві] довелося сидіти на лаві поруч.. крамаренка! (Тулуб, Людолови, І, 1957, 352). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 322.