КРА́ПЕЛЬКА

КРА́ПЕЛЬКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до кра́пля 1. Червона глина бризнула трьома кров’яними крапельками на білу Карпову сорочку (Н.-Лев., II, 1956, 273); Мряка обсіла кожух і капелюх Паньків дрібними крапельками (Март., Тв., 1954, 159). ◊ До [оста́нньої] кра́пельки — те саме, що До [оста́нньої] кра́плі (див. кра́пля). — Чортові парубки видудлили все до останньої крапельки,— сказала Марія (Н.-Лев., II, 1956, 118). 2. тільки одн., перев. чого, перен. Зменш.-пестл. до кра́пля 2. Слізоньки ллються дрібні: Крапельку власної долі, Власного щастя крихітку… Просять дурні (Граб., І, 1959, 353); Він не міг відмовитись хоч від невеличкої іронії, хоч від крапельки ущипливості (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 145). ◊ Ні (ані́, і) кра́пельки — те саме, що Ні (ані́, і) кра́плі (див. кра́пля). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 324.