КРІ́ПОСТЬ
КРІ́ПОСТЬ, і, ж., військ., заст. Фортеця. Троянці, в кріпості запершись, Енея ждали вороття (Котл., І, 1952, 215); — Народ у кріпості голодний. Довго вони не видержать (Довж., І, 1958, 248).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 358.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
КРІ́ПШАТИ →← КРІПОСНИ́ЦТВО