КРІ́ПНУТИ

КРІ́ПНУТИ, ну, неш, недок., розм., рідко. Те саме, що міцні́ти. [Олеся:] Як кріпнуть.. мої сили!.. Я знов, знов щаслива!.. (Кроп., II, 1958, 342). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 358.