КОРОТКОЗО́РО

КОРОТКОЗО́РО. Присл. до короткозо́рий. Жінка Карася.. сиділа за прядкою, короткозоре щурячи очі (Бойч., Молодість, 1949, 269). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 299.