КОРОТИ́ТИ
КОРОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, недок., перех. Робити коротшим; укорочувати. [Явдоха:] А гріх же воно так сердитись, та й негаразд, для усіх негаразд… Все ж то воно на серце ваше сідає, життя коротить (Мирний, V, 1955, 138).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 298.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
КОРО́ТКІСТЬ →← КОРОТЕ́СЕНЬКИЙ