КОРМИ́ТИ

КОРМИ́ТИ, кормлю́, ко́рмиш; мн. ко́рмлять; недок., перех., розм., рідко. Те саме, що годува́ти 1. — Пистина Іванівна яким смачним борщем кормила,— не їси, було, а п’єш! (Мирний, III, 1954, 266); Птах пташаткам в тихім кутку Гніздечко звиває, ..зерном кормить, До сну їм співає (У. Кравч., Вибр., 1958, 204). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 293.