КОРИ́СЛИВІСТЬ

КОРИ́СЛИВІСТЬ, вості, ж. 1. Властивість за знач. кори́сливий 1. Вони [селяни — дрібні власники в «Кайдашевій сім’ї»] проймаються почуттям корисливості, турботами лише про власне господарство (Іст. укр. літ.. І, 1954, 377). 2. Якість за знач. кори́сливий 2. Корисливість мотивів. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 289.