КОПИРСА́ТИ

КОПИРСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. і неперех. Те саме, що колупа́ти 1, 2. Старий Брус.. усе щось по піску паличкою копирса (Кв.-Осн., II, 1956, 125); Почав [Русин] працювати щосили, копирсаючи та вибиваючи дрюком діру в помості (Фр., II, 1950, 123); Над головою в Арсеня свистіли кулі, копирсали землю, обсипали його порохом (Ле, Мої листи, 1945, 153); * Образно. Жаль розростається в його душі дужче, копирсає в серці глибше (Мирний, IV, 1955, 230). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 280.