БЕ́ВКАННЯ
БЕ́ВКАННЯ, я, с. Дія за знач. бе́вкати і звуки, утворювані цією дією. Над Вербівкою розлягалося тривожне бевкання великого дзвона (Іщук, Вербівчани, 1961, 410).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 118.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
БЕ́ВКАТИ →← БЕ́ВКА