КОНОКРА́ДСТВО
КОНОКРА́ДСТВО, а, с. Крадіжка коней. Конокрадством.. він ніколи не бавився (Фр., II, 1950, 239); Коли щастило чоловікові, ставав ліверантом, а розтікалися гроші,— знову брався за конокрадство (Стельмах, І, 1962, 498).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 262.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
КОНОПА́ТИТИ →← КОНОКРА́Д