КОНДОТЬЄ́Р
КОНДОТЬЄ́Р, а, ч. В Італії XIV-XV ст.— ватажок найманих військових загонів. На країну.. сильне військо наступило,— за французькими полками з різних сторін кондотьєри (Л. Укр., І, 1951, 395).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 259.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
КОНДУЇ́Т →← КО́НДОР