КОНВУЛЬСИ́ВНО
КОНВУЛЬСИ́ВНО. Присл. до конвульси́вний. Яків.. конвульсивно ворухнув головою (Скл., Карпати, II, 1954, 222); Довго вчитувався [Мухтаров] в наказ. Потім відірвався, папірець конвульсивна затис у жмені (Ле, Міжгір’я, 1953, 163).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 257.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
КОНГЛОМЕРА́Т →← КОНВУЛЬСИ́ВНИЙ