КОЛОМИЙКА́Р
КОЛОМИЙКА́Р, я́, ч. Той, хто складає коломийки. Закарпатський обласний Будинок народної творчості видав збірку віршів, пісень, коломийок та балад закарпатських коломийкарів «Життя наше розквітає» (Літ. газ., 11.VІІ 1958, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 230.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
КОЛОМИ́ЙКОВИЙ →← КОЛОМИ́ЙКА