КОВБА́Н

КОВБА́Н, а́, ч., діал. Колода (див. коло́да1 1); // Така колода для сидіння. На ковбані сидів чоловік. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 202.