КОВА́ЛЬСТВО

КОВА́ЛЬСТВО, а, с. Ремесло, фах коваля. — Худібки в мене.. дослужився, у праці зріс, у мирі і в ладі, та ще й ковальства в мене ту [тут] навчився (Фр., XIII, 1954, 66); Ковальство — тяжка робота, бити клевцем цілий день — то не жарт (Кобр., Вибр., 1954, 175); Так уже й буде, воно й само на те склалося: Остап по хліборобству піде, я — по ковальству (Головко, II, 1957, 394). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 202.