КО́РЧМА́

КО́РЧМА́, ко́рчми́, ж. У дореволюційній Україні — шинок, заїзд, де продавались спиртні напої. На верстовім шляху в полі Корчма під вербою Стоїть собі в холодочку (Шевч., II, 1953, 187); Гнат почав учащати до корчми. В корчмі за чаркою він забував своє лихо (Коцюб., І, 1955, 26); Колгоспники показують густий сад, де колись стояла фатальна корчма&́9;(Кучер, Дорога.., 1958, 209). [Аж, щоб] ко́рчма́ дудні́ла див. дудні́ти. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 302.