КНЯЗЕ́НКО

КНЯЗЕ́НКО, а, ч., іст. Молодий син князя (у 1, 2 знач.). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 199.