КИ́СЛО
КИ́СЛО. Присл. до ки́слий 1-3. Боліла голова. В роті було кисло й гидко (Тулуб, Людолови, І, 1957, 459); Ліда знову прихильно нагнула головку.. і розтягла кисло свої широкі, бліді уста (Коцюб., II, 1955, 386).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 154.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
КИСЛОО́КИЙ →← КИСЛИ́ЧНИЙ