КЕРМОВИ́Й

КЕРМОВИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до кермо́. У його на грудях витатуіроване [витатуйоване] кермове колесо з двома прапорами (Вишня, І, 1956, 184). 2. у знач. ім. кермови́й, во́го, ч. Той, хто править кермом. Від нього перепадало всім: і мотористам, і кермовим, і комендорам (Ткач, Моряки, 1948, 24). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 142.