КЕ́РМА

КЕ́РМА, и, ж., заст. 1. Кермо, стерно. Петро стояв при передній кермі, я вхопився за задню (Фр., IV, 1950, 387); Все треба було зрозуміти й зробити в одну хвилю, поки дараба не пролетить нас, бо інакше керма пішла би на воду (Хотк., II, 1966, 396). 2. перен. Керівництво (у 1 знач.). Робота під кермою січовика і козака закипіла (Стар., Облога.., 1961, 64). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 142.