КВІТЧА́СТО

КВІТЧА́СТО. Присл. до квітча́стий 2. 3. Його ми чуєм дуже часто, .. пафосно, квітчасто Уміє він поговорить (Воскр., З перцем!, 1957, 225); // у знач. присудк. сл. На шкільному дворі було гамірно й квітчасто (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 10). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 137.