БАНДУ́РНИК

БАНДУ́РНИК, а, ч. Майстер, що робить бандури. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 100.