КАШЛЮ́К

КАШЛЮ́К, а́, ч., мед. Те саме, що ко́клюш. Двох [дітей] ще маленькими поховала [мати], троє ж, наперекір злидням та кашлюкам, зосталися жити (Гончар, II, 1959, 198); Малі Семченята.. бухикали — в дітей був кашлюк (Чорн., Визвол. земля, 1959, 197). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 125.