КАРТУ́ЗНИК

КАРТУ́ЗНИК, а, ч., рідко. Те саме, що кашке́тник. Вони проходили через базар.., гукали картузники (Мик., II, 1956, 193). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 113.