КАРТУ́З
КАРТУ́З, а́, ч. Те саме, що кашке́т. — А шкода, добрий картуз та передраний козирок,— додав він, розглядаючи (Мирний, І, 1954, 312); Картуз ще місяць тому був новісінький, козирок блищав, мов дзеркальце (Донч., V, 1957, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 113.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
КАРТУ́ЗИК →← КАРТУВА́ННЯ