КАРЛУВА́ТИЙ
КАРЛУВА́ТИЙ, а, е, розм. Те саме, що карликува́тий. Перед самим проходом стояв насторч величезний кам’яний стовп.., оброслий папороттю та карлуватими берізками (Фр., VI, 1951, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 107.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
КАРЛЮ́ЧИТИ →← КА́РЛИЧКА