КАГА́НЧИК

КАГА́НЧИК, а, ч. Зменш. до кагане́ць 1. У хаті тепло, тихо,— хоч і неясно: серед полу на перекинутім горщаті ледве блищить каганчик (Мирний, II, 1954, 220); Господар.. присунув ближче до себе каганчик, що жалісно мигтів крихітним пелюстком вогника (Стельмах, Хліб.., 1959, 124). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 67.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

КАГА́Т →← КАГАНЕ́ЦЬ

T: 109