КІЛЬЧА́ТИЙ

КІЛЬЧА́ТИЙ, а, е, рідко. Те саме, що кільча́стий 1. Такий батько, яким був і за життя, тільки одягнутий не так, як його поховали, а ніби зібрався на рать: у кільчатій броні, з щитом (Скл., Святослав, 1959, 587). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 162.