КІ́ЛЬЧИК

КІ́ЛЬЧИК, а, ч. Стебло рослини на початку його розвитку з насіння, кореневища, цибулини, бульби; паросток. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 162.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

КІ́ЛЬЧИКОВИЙ →← КІ́ЛЬЧЕННЯ

T: 233