З’Ї́ДИНИ
З’Ї́ДИНИ, ин, мн. Те саме, що з’ї́ди. — Восени були два добрих прикладки [стіжки сіна], а потім як вітром розвіяло. Зосталися самі з’їдини (Тют., Вир, 1964, 112).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 582.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
З’ЇДЛИ́ВИЙ →← З’Ї́ДИ