ЗУБИ́ЛЬЦЕ

ЗУБИ́ЛЬЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до зуби́ло. Існує.. легенда про чудового каменяра Костянтина Хомчука, який ніби своїм чарівним зубильцем надав камінню міцність і силу (Наука.., 4, 1962, 5). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 726.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

ЗУБИ́ТИ →← ЗУБИ́ЛЬНИЙ

T: 159