БАЙДУ́ЖЛИВИЙ

БАЙДУ́ЖЛИВИЙ, а, е, рідко. Те саме, що байду́жий 1. * Образно. А сонце цілує (байдужливе сонце!) Її [пальми] чарівничий наряд (Граб., І, 1959, 313). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 90.