ЗНЕМАГА́ННЯ
ЗНЕМАГА́ННЯ, я, с. Стан за знач. знемага́ти 1, 3. Може бути, що він трохи знемагає. Але здається їй, що те знемагання повинно ще вчора проминути (Март., Тв., 1954, 336).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 655.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ЗНЕМАГА́ТИ →← ЗНЕЛЮДНІ́ТИ