ЗМІ́ННИЦЯ
ЗМІ́ННИЦЯ, і, ж. Жін. до змі́нник. Навіть у себе на крані, в кабіні, серед диму й кіптяви, вона завела незвичайну чистоту й вимагала того самого від своїх змінниць (Собко, Біле полум’я, 1952, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 622.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ЗМІНОВІ́ХІВЕЦЬ →← ЗМІ́ННИК