ЗИК

ЗИК, у, ч., розм. Різкий, дуже голосний звук; крик, галас. Мов розв’язався мішок із гамором: крик, зик, пискотня… (Вас., II, 1959, 137); Було ми, дітвора, на печі, або так, заходимось пустувати,— зик такий сколотимо, що хоть із хати тікай (Барв., Опов.., 1902, 61); Пронеслись над лісом З зиком журавлі (Граб., І, 1959, 218). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 566.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

ЗИ́КАТИ →← ЗИЗУВА́ТО

Смотреть что такое ЗИК в других словарях:

ЗИК

ГА́ЛАС (безладне звучання багатьох голосів), ГАМ, ГА́МІР, КРИК, БУ́ЧА, ГУК, ГУЛ, РЕ́ПЕТ розм., ГВАЛТ розм., КРИ́КНЯВА розм., ЗИК розм., ОГРО́М діал., З... смотреть

ЗИК

імен. чол. родуімен. чол. роду

ЗИК

-у, ч., розм. Різкий, дуже голосний звук; крик, галас.

ЗИК

ЗИК, -а, м.Часы.Возм. из уг.

ЗИК

зик 1 іменник чоловічого роду виступ, заглибина зик 2 іменник чоловічого роду крик; галас

ЗИК

-у, ч. , розм. Різкий, дуже голосний звук; крик, галас.

ЗИК

зик, -а (виступи й заглибини) і -у (крик)

ЗИК

(пронизливий) КРИК; ЗБ. ГАЛАС.

ЗИК

ЗИК - часы

T: 129