ЗИЗУВА́ТИЙ
ЗИЗУВА́ТИЙ, а, е, діал. Трохи косоокий; косуватий. — Куди поїдемо — до сільради чи до школи? — обернувся виконкомівський візник — зизуватий дядько (Речм., Весн. грози, 1961, 112).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 566.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ЗИЗУВА́ТО →← ЗИЗОО́КИЙ